Історія бренду DUGA

Ось і настав мій час розказати історію.

Мене звати Анастасія Бурма, я власниця двох брендів одягу so.good linen та DUGA. Вони трішки схожі між собою, але й дуже відрізняються. Почавши свою першу історію більше 3 років назад, я навіть і не уявляла, куди приведете мене цей шлях зараз. Відкриття бренду під час COVID, війна, релокація виробництва 2 рази, закриття бізнесу, вигорання, нове річне навчання, новий бренд. Коли я тільки в перший раз подумала про запуск нового бренду, я думала, що для мене це буде ну дуже легко. Я ж така досвідчена підприємниця, в мене є успішний бренд одягу, ну що може піти не так.

Але знаєте, все пішло зовсім не так. І саме зараз я хочу про це розповісти.

Як започаткувати власний бренд? Які труднощі трапились під час створення?

Перше, що хочу сказати, – недостатньо просто хотіти започаткувати свій власний бренд одягу, недостатньо просто мати знання. Тут все набагато складніше, як і в будь-якому іншому бізнесі. Я маю дві протилежні історії започаткування бренду одягу, але якщо ми вже говоримо про бренд DUGA, то все почалося з мого вигорання.

Під час війни я більше не знала, чим хочу займатися, але знала, що я не хочу поки що покидати цю сферу. Я пішла вчитися на дизайнера одягу, і саме так все і почалося. Моєю дипломною роботою мала бути колекція одягу і офлайн показ в Києві в червні 2023 року. Але, як я казала раніше, недостатньо просто хотіти, недостатньо запустити до цього ще один бренд одягу, адже на цей раз все може піти по-іншому. Цей показ і дипломна робота стали моїм першим викликом, адже їх скасували, і в мене пропала моя дата відкриття бренду. Поставити нову дату виявилося, напевно, найскладнішим завданням для мене. Мені більше подобалося, коли це зробили за мене. Але 07.07 дуже красиве число, воно і стало відправною точкою.

Ідея є, дата є. Колекція на той момент вже також була. Намальована. І я відправила її в майстерню на відшив першої партії.

Що ще треба, щоб започаткувати свій бренд? Його назва. Я замовила неймінг ще у лютому, обрала ідеальну назву, місяцями ходила і продумувала сенси, але забула найголовніше) Подати назву до Укрпатенту на ТМ. І коли я нарешті згадала, за 2 місяця до відкриття, було вже трішки пізно. Після двотижневої перевірки виявилося, що я не можу використовувати цю назву, адже вона вже зайнята. Ще тиждень на роздуми – і нічого. За місяць до запуску я не мала назви. За 5 днів до запуску мені прийшло підтвердження, що я можу використовувати назву DUGA. І як ви вже зрозуміли, за 5 днів зробити брендинг нереально, бирки на одяг ми робили handmade.

Перше враження від бренду – кампейн та лукбук. Можна дуже багато сперечатися стосовно того, скільки треба вкладати в фотосети, скільки може коштувати фотосесія, чи потрібна вона, чт потрібен взагалі той кампейн. Я хотіла це зробити. Я хотіла заявити світу, що народився офігенно крутий бренд DUGA, який заслуговує на увагу всіх. Я хотіла показати, на що ми здатні. Окрім того, що відео для запуску ми отримали 06.07 в 23.30, а контент для заповнення стрічки вже 07.07 після 18:00 – все інше було супер.

Далі знову повернемося до so.good linen – це була моя перша спроба запуску бренду одягу. Все робилося поступово, повільно, бренд сам задавав свій темп. На цей раз я хотіла зробити все “взросліше”. Над запуском бренда я працювала разом з PR спеціалістом Анною Овчаренко – ми продумали офлайн івент в день відкриття, розсилку інфлюенсерам, прес-реліз в медіа та телеграм канали. І що я можу сказати, в перший день про нас написали Elle та Marie Claire (до речі, про so.good linen ще не писали). Я вважаю, відкрилися ми доволі непогано)

Чи легко відкрити свій fashion-бренд в Україні під час війни?

Відкрити свій бренд під час війни так же важко, як і без війни. Під час війни треба просто враховувати трішки більше факторів, таких як час на виготовлення, форс-мажори, постачальники. Завжди треба мати запасний план, а потім ще запасний до запасного. По іншому не можна. Але, в принципі, план Б треба мати завжди.

У чому полягає ваш підхід до виробництва і дизайну?

По-перше, я дуже люблю контроль в плані роботи. Тому з самого початку нашою метою є відкриття своєї власної майстерні, де ми зможемо відшивати весь одяг для наших брендів. В мене вже була майстерня, але, нажаль, від неї майже нічого не залишилося, вона знаходилася в Харкові. Для мене дуже важливою є якість виробу на всіх етапах виробництва – від фурнітури до кожного шовчика.

По -друге, я дуже люблю натуральні тканини. І як би я не хотіла якось розширити свої можливості в плані виборі тканин, я обираю лише тканини з максимально натуральним складом. Тож зараз ми обрали льон, бавовну, вельвет, джинс, вовну та віскозу для наших колекції. Також я більше схиляюся до простих тканин – тобто якщо льон, то 100% льон і тд.

Щодо дизайну, я дуже люблю мінімалістичну естетику як в житті, так і в роботі. Взагалі, напевно, це по-третє, я ніколи не зроблю в своєму бренді те, що я б не зробила для себе, для своїх рідних. Я, як Настя, люблю прості кольорі, простий склад, простий крій, я люблю прикрашати речі аксесуарами, красивими деталями, але спиратися на базу. Тож я, як Настя – власник бренду DUGA, обрала такий самий підхід і в роботі. Мінімалістична база плюс додаткові декоративні аксесуари.

Про символізми та важливі меседжі DUGA

DUGA – це міст між сучасністю та етнікою, міст між мною зараз і між моєю історією, між культурою сучасної України та культурною спадщиною.

Я народилася в Запоріжжі. Запорізька січ, козаки – я була в центрі цієї історії та культури. Але також я була ще маленькою дівчинкою, щоб це уявити і прийняти. Далі я переїхала до Харкова і прожила там до початку війни. За цей час я, чесно кажучи, взагалі не цікавилася ні історією України, ні культурою Слобожанщини. Я свою першу вишиванку придбала в 30 років, коли вже переїхала до Івано-Франківська. І саме в цьому місті почалася моя нова історія.

В Івано-Франківську, з початком війни в цілому, мене потягнуло до культури цього краю. Ми їздили в Косівський інститут прикладного мистецтва, ходили в музеї, досліджували область.

Тож саме в цей час я вирішила, що хочу закласти більш глибинні сенси в свій новий бренд, я хочу відроджувати українську культуру, я хочу пишатися тим, що я українка.

Кожну колекцію ми хочемо знайомити наших клієнтів зі спадщиною української культури – вибійка, гончарство, кераміка. Ми хочемо дати клієнтам можливість також пишатися тим, що вони з України, дати можливість зробити заяву про себе, такий собі statement.

Які цілі та місія бренду? А також у чому його унікальність?

Головний акцент в наших колекціях ми хочемо робити на декоративні елементи, такі як манжети, коміри в етнічному стилі, які можна при бажанні зняти, або навпаки додати до будь-якого образу з вашого гардеробу. Бренд-конструктор – це наша унікальність.

Як готувались до запуску першої колекції RUKH? Про що вона?

Про плани на найближчий час. Які виклики стоять перед брендом сьогодні?

Якщо говорити про колекції – саме зараз ми в процесі розробки нашої fall collection. Скажу чесно, вона буде трішки менш сміливою, більш теплою та своєю, адже це осінь. Але ми плануємо дивувати.

Також ми готуємо декілька крутих колаборацій, які світ побачить дуже скоро. Одну точно восени, другу трішки пізніше.

Вже є плани на зиму та на весну – я дуже хочу зробити нарешті свій ідеальний брючний костюм. Але тсс.

Також в вересні ми плануємо відкрити свою майстерню, тож це також дуже важливий крок для нас, що дозволить пропонувати нашим клієнтам ще більше.

Ще одним з направленням для нас стане рух в сторону сталої моди. Ми хочемо не тільки говорити про це, але і самим ставати кращими, відповідальнішими та чеснішими з вами і з собою. Тож ми обрали цей шлях для нас.

І ми плануємо завжди рухатися вперед.